Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Справа №: 343/540/14-ц
Провадження №: 2/0343/316/14
РІШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2014 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючої судді - Монташевич С. М.,
секретаря - Менделяк А. І.,
адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визначити для неї додатковий строк тривалістю два місяці для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_8, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_8 Вона являється спадкоємцем за заповітом від 17 травня 2010 року, який зареєстрований в реєстрі за реєстраційним номером № 2 в Долинській районній лікарні в присутності та за підписом головного лікаря ОСОБА_5
Відповідно до заповіту ОСОБА_8 все своє майно заповів їй. Вона проживала та була прописана разом із батьком в одному будинку, оскільки він, будучи літньою людиною, інвалідом першої групи, потребував постійного догляду, який вона йому надавала. Також вона постійно оплачувала його лікування та понесла самостійно витрати на похорон. Згодом за власний кошт встановила пам"ятник на могилі батька.
Прийняти спадщину та своєчасно її оформити у нотаріальній конторі не змогла з поважних причин. Після смерті батька її син ОСОБА_6 24 червня 2010 року потрапив у ДТП, у зв"язку з чим тривалий час перебував у лікарні, в лежачому положенні та потребував постійного догляду. До 18.07.2010 року перебував у стаціонарному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні, після чого продовжував стаціонарне лікування в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні до грудня 2010 року. У зв'язку з тим вона не могла та не мала можливості вчасно звернутися в Долинську нотаріальну контору для прийняття спадщини за заповітом.
На початок листопада 2010 року вона звернулась в державну нотаріальну контору зі заявою про прийняття спадщини та вважала, що дану спадщину прийняла, оскільки нотаріусом їй нічого не було роз"яснено.
У червні-липні 2012 року вона знову звернулась до даного нотаріуса з проханням роз"яснити їй порядок отримання спадщини за заповітом батька, але отримала відповідь, що нею пропущено термін на подачу заяви про прийняття спадщини та рекомендовано звернутись в суд.
23.07.2012 року вона зверталась в Долипській районний суд зі заявою про визначення додаткового строку для поданий заяви про прийняття спадщини.
21.05.2012 року до неї було пред"явлено позов ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. Судом першої інстанції позов задовольнили, проте судом апеляційної інстанції рішення Долинського районного суду від 04.11.2013 року скасовано і ухвалено нове, відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову до неї про визнання заповіту недійсним.
З рішення суду апеляційної інстанції від 30.01.2014 року вона дізналась, що суд першої інстанції зупинив провадження у справі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за клопотанням ОСОБА_3
При ознайомленні з матеріалами справи про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини їй стало відомо, що її позов залишено без розгляду в зв"язку з її неявкою, хоча про час та місце судового засідання її ніхто не повідомляв.
14 лютого 2014 року на підтвердження її своєчасного звернення зі заявою про прийняття спадщини вона просила нотаріуса видати копію заяви, яка була нею власноручно написана в 2010 ріці, на що вона їй відмовила, а тому того ж дня рекомендованим листом з повідомленням про вручення вона направила нотаріусу заяву про одержання копії її заяви про прийняття спадщини в листопаді 2010 року.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, зіславшись на вищевикладені обставини, додатково зазначила, що за батьком доглядала вона, тому він вирішив скласти на неї заповіт. Після складання батьком заповіту вона звернулася до нотаріуса, оплатила кошти за реєстрацію, проте їй подзвонила нотаріус, сказала, що у заповіті є виправлення, допущено багато помилок, тому вона написала іншу заяву. Автомобіль батька вона переоформила на себе, а свідоцтво про прийняття спадщини на будинок не забрала. Дії нотаріуса вона не оскаржувала. До суду з даним позовом звернулася аж тепер, оскільки чекала на закінчення справи про визнання заповіту недійсним. Просила визначити їй додатковий строк на прийняття спадщини за заповітом.
Відповідачка ОСОБА_3, вона ж представник відповідача ОСОБА_4, та її представник в судовому засіданні позов не визнали, подали заперечення проти позову та пояснили, що з таким позовом до суду може звернутись спадкоємець, який пропустив строк подання заяви про прийняття спадщини. В свою чергу 20.12.2011 року державним нотаріусом Белей Е.І. було видано три свідоцтва про спадщину на спадкове майно померлого ОСОБА_8, відповідно до яких позивачці ОСОБА_2 було виділено 1/3 частку спадкового майна. Підставою видачі зазначених свідоцтв були заяви спадкоємців про прийняття спадщини, подані в 6-місячний строк. Отже, з позовом до суду звернулась особа, яка не пропускала строку для подання заяви на прийняття спадщини померлого ОСОБА_8, а отже, і не має підстав для захисту її права, яке ніким не порушувалось.
Іншою обов'язковою умовою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини є поважність пропуску строку. ОСОБА_2 звернулась з позовом про визначення додаткового строку 20.02.2014 року, тобто через чотири роки після смерті спадкодавця. Безспірних доказів поважності звернення до суду з позовом через 4 роки суду не надала. Одночасно вони наполягають на застосуванні строків позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Крім того, позивачка просить поновити строк для прийняття спадщини за заповітом, який не був реалізований, що є підставою для відмови від позову.
Просили відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши сторін, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що даний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як встановлено ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Про те, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.05.2010 року, актовий запис № 69 (а.с. 15).
З рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2014 року встановлено, що після смерті батька сторін відкрилася спадщина, на яку троє дітей одержали свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.12.2011 року, кожен по 1/3 спадкового майна прийняли.
У рішенні суд зазначив, що, якщо хтось із спадкоємців, зокрема ОСОБА_2, не погоджується з розподілом спадкового майна, то вона вправі була пред'явити позов до інших спадкоємців про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і просити суд визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом.
ОСОБА_2 визнала, що після складання батьком заповіту вона звернулася у нотаріальну контору з цим заповітом, де нотаріус їй повідомила, що такий заповіт вона не прийме, тому що в ньому багато помилок, своєю рукою зробила в ньому виправлення і рекомендувала їй скласти новий заповіт у лікарні, оскільки там заходився на лікуванні спадкодавець, а заповіт посвідчував головний лікар. Зробити це вона не встигла, оскільки батько помер. Більше вона цей заповіт у нотаріальну контору не подавала, письмової відмови від нотаріуса не вимагала, і нотаріус їй такої відмови не видавав. З наведеного видно, що заповіт ОСОБА_2 взагалі не був реалізований (а.с. 20-21).
Факт прийняття спадщини після смерті батька сторін ОСОБА_8, як позивачкою, так і відповідачами, підтверджується копією нотаріально посвідченого свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2011 року (а.с. 32).
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивачка у встановлений законом шестимісячний строк прийняла спадщину за законом та є спадкоємцем 1/3 частини спадкового майна, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_8
Таким чином ОСОБА_2 реалізувала своє право як спадкоємиця, а строк для подання заяви про прийняття спащини не пропустила, а тому даний позов є безпідставним та не відповідає завданням цивільного судочинства, закріпленим у ст. 1 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивачка реалізувала своє право на прийняття спащини, а тому відсутні обставини та підстави для продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини, визначені ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
Якщо хтось із спадкоємців, зокрема ОСОБА_2, не погоджується з розподілом спадкового майна, то вона вправі була пред'явити позов до інших спадкоємців про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і просити суд визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом.
Таким чином, оцінивши в сукупності досліджені докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Крім того, суд приймає до уваги той факт, що згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спадщина відкрилась в день смерті ОСОБА_4, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1. Строк для подання заяви про прийнятті спадщини сплив ІНФОРМАЦІЯ_2. А тому на даний час минули загальні строки позовної давності, на застосуванні яких наполягає відповідачка.
На підставі ст.ст. 1261, 1268-1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст. 58-61 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
Суддя:
