про витребування земельної ділянки - Апеляційний суд Київської області - Приходько К.П. К. П.

Справа № Провадження №22-ц-6709/12 22-ц/780/327/13 Головуючий у І інстанції Кравець О.А. Категорія22Доповідач у 2 інстанціїПриходько К.П. 17.01.2013 ____________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Приходька К.П.,

суддів Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі Бутенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп», третя особа Управління Держкомзему у Тетіївському районі Київської області про витребування земельної ділянки, -

встановила:

у серпні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 26 червня 2007 року він уклав із ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп» договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7185га. Договір оренди земельної ділянки був укладений на 10 років та зареєстрований 12 вересня 2009 року в управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області. Вказував, що даний договір не можна вважати укладеним з огляду на його невідповідність вимогам ст.15 Закону України «про оренду землі». Зокрема укладений між сторонами договір оренди не передбачає такої істотної умови як збереження стану об'єкта оренди (даний розділ в договорі відсутній). Також, договір не передбачає наявність акту приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною договору. Крім того, до спірного договору не долучено кадастрового плану земельної ділянки та актів визначення меж земельної ділянки в натурі, приймання-передачі об'єкта оренди, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості. У зв'язку з наведеним вважав, що договір оренди є неукладеним, бо не містить необхідної інформації про об'єкт оренди, як одну із істотних умов договору, а відтак не породжує для його сторін прав і обов'язків. Отже бурякорадгосп користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Посилаючись на статті 1212, 1213 ЦК України, просив витребувати у ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп» належну йому земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію договору оренди.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено. Ухвалено витребувати у ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп» належну ОСОБА_3, земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію договору оренди.

Відповідач ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником розташованої на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7185га., що стверджується державним актом (а.с.9).

Також судом встановлено, що 26 червня2 007 року між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди землі за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7185га., належну позивачу (а.с.7-8). Договір оренди землі укладений строком на 10 років і зареєстрований у Тетіївському районному відділі КРФ ДП «Центр» (а.с.8 зворот). Невід'ємною частиною договору є копія державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що укладений між сторонами договір оренди землі не містить істотних умов договору, передбачених ст.15 Закону «Про оренду землі», крім того в договорі відсутня передбачена законом інформація про об'єкт оренди, а відтак договір не є укладеним і не породжує для його сторін прав і обов'язків. За таких обставин ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп» користується спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а тому ділянка на підставі статей 1212-1213 ЦК України підлягає поверненню позивачу для захисту його прав.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них, порушивши норми матеріального права.

Так, дійшовши висновку, що договір оренди землі не містить істотних умов договору і є неукладеним, суд не дав належну оцінку приписам ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду», згідно якої відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Тобто дана норма чітко визначає спосіб захисту прав особи, яка бажає припинити правовідносини оренди і повернути ділянку у зв»язку із відсутністю у договорі оренди істотних умов.

Крім того, вирішуючи спір, суд застосував норми закону, а саме статті 1212, 1213 ЦК України, які врегульовують питання набуття майна без достатньої правової підстави і не стосуються спірних правовідносин між сторонами. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп» орендує земельну ділянку на підставі договору оренди, який належним чином зареєстрований. Даний договір не розірваний та не визнаний недійсним, що свідчить про наявність відповідних правових підстав у відповідача для користування ділянкою.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі» в редакції чинній на час укладення договору оренди між сторонами.

Згідно ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об»єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно ч.1 ст.15 вказаного Закону невід»ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.2 ст.15 вказаного Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (ЦК України чи іншим актом цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором.

З огляду на те, що ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» чітко визначає спосіб судового захисту прав особи, яка бажає повернути ділянку у зв»язку із відсутністю у договорі оренди землі істотних умов, а саме - шляхом визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, передбачених ст.216 ЦК України, то вимоги позивача про витребування ділянки як набутої відповідачем без достатніх підстав задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані посилання позивача на те, що договір оренди від 26 червня 2009 року є неукладеним.

В силу ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи зі змісту статей 210,640 ЦК України та ст.18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації. Як вказувалося вище укладений між сторонами договір оренди у встановленому законом порядку зареєстрований у Тетіївському районному відділі КРФ ДП «Центр» і до державного реєстру земель 12 вересня 2009 року внесений відповідний запис, отже договір оренди є укладеним.

Безпідставні і доводи позивача щодо неможливості застосування до спірних відносин ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» у зв'язку із її протиріччям змісту ч.1 ст.215 прийнятого пізніше ЦК України, згідно з якою недійсним може бути визнано лише укладений правочин. Така позиція надумана, оскільки протиріччя між даними нормами не існує.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,309,314,316 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила :

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» задоволити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп», третя особа Управління Держкомзему у Тетіївському районі Київської області про витребування земельної ділянки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді