АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7296/13 Справа № 2/205/1438/13 Головуючий у 1 й інстанції - Мовчан Д.В. Доповідач - Куценко Т.Р. Категорія
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Відділ іміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом зняття з реєстрації, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 року скасувати, та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Зазначеним рішенням суду від 14.05.2013 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом зняття з реєстрації /а.с.104-106/.
Як на підстави апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.104-106/.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору дарування від 23.07.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, реєстровий № 3142, зареєстрованого в КП «ДМБТІ», ОСОБА_2 на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 /а.с.9/.
В цьому будинку зареєстровані дружина ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_4, що підтверджується довідкою від 05.06.2012 року /а.с. 10/.
Сім'я розпалася в лютому 2011 року, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано /а.с. 11/.
Позивач посилається на те, що після розірвання шлюбу колишня дружина та її мати стали колишніми членами сім'ї, між ними склалися вкрай погані відносини, відповідачка постійно провокує скандали, та звертається до правоохоронних органів з заявами на нього.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вересня 2012 року в спірному будинку не проживають.
Позивач вважає, що його права власника порушені, та після уточнення позовних вимог, просив суд усунути перешкоди користування домоволодіння АДРЕСА_1, та скасувати їх реєстрацію за вищевказаною адресою.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив йому в задоволенні позову, так як він, як власник будинку, може вимагати усунення будь-яких порушених прав, то вони не можуть бути прийняті до уваги через те, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника будинку залежить, зокрема, від вирішення питання про втрату ними права користування жилим приміщенням, яке регулюється нормами житлового і цивільного кодексів, такі вимоги позивачем не заявлялися і судом не вирішувалися.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :