Про стягнення заборгованості в сумі 2392 - Івано-Франківський окружний адміністративний суд - Скільський І.І.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2014 р. Справа № 809/4042/14

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Техмаш» про стягнення заборгованості в сумі 2392,04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Техмаш» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2392,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем видано довідку гр. ОСОБА_1 без вихідного номера та дати за підписом керівника Червоного М.В., головного бухгалтера Скібіцької М.С., на підставі якої працівнику підприємства призначено та виплачується пенсія. Однак, у ході проведення перевірки на предмет достовірності зазначеної довідки, встановлено факт розбіжності даних, що призвело до переплати пенсії гр. ОСОБА_1 на суму 2392,04 грн., внаслідок чого, просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача вищевказану суму боргу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, згідно з яким позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно положень ч.4 ст.122, ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності сторін.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, хоча і не прибули всі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, то відповідно до ч.6 ст.128 КАС України суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи доводи позивача, дослідивши та оцінивши в їх сукупності подані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому останні підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Згідно досліджених матеріалів пенсійної справи, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області.

12.12.1996 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про призначення пенсії за віком. До заяви долучено довідку про заробіток для обчислення пенсії від 11.12.1996 року №406, видану заводом «Техмаш» ВАТ «Оріана» за період роботи з 01.12.1994 року по 30.11.1996 року. Також, 31.10.2003 року від ОСОБА_1 в управління Фонду в м. Калуші надійшла заява про перерахунок його пенсії із більшого заробітку. До заяви була додана довідка про заробітну платну, видана ТзОВ «Завод Техмаш», дата видачі та номер довідки не зазначені, про заробітну плату за період з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року. Довідка про заробітну плату підписана керівником підприємства Червоним М.В. та головним бухгалтером Скібіцькою М.С. Починаючи з 01.10.2004 року індивідуальний коефіцієнт заробітної плати по вищевказаній довідці склав 3,13801.

11.05.2012 року головним спеціалістом УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області Лагойдою М.М., проведено перевірку правильності визначення розміру пенсії окремим громадянам за довідками про заробітну плату для обчислення пенсії, виданими ВАТ «Оріана», за результатами якої складено акт перевірки від 11.05.2012 року, відповідно до якого виявлено, що заробіток, відображений у довідці, представленій у 2004 році за період з 01.12.1994 року по 31.12.1995 року є більшим від заробітку, який відображався у довідці, представленій у 1996 році №406. За наслідками зустрічної перевірки ВАТ «Оріана» видано нову довідку №154 від 04.04.2012 року.

У зв'язку з викладеним, позивачем проведено розрахунок переплати по пенсійній справі № 122885 гр. ОСОБА_1 за період з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року та встановлено, що переплата пенсії гр. ОСОБА_1 за вказаний період складає 2392,04 грн.

При наданні правової оцінки обґрунтованості позовних вимог позивача суд виходив із наступного.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Держава, у відповідності до вимог Конституції України, гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Соціальну захищеність пенсіонерів гарантує також Закон України "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон).

Згідно статті 1 даного Закону, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом, яке здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Положеннями статті 101 Закону встановлено, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Відповідно до статті вимог статті 103 вказаного Закону України, суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Окрім того, слід зазначити, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в тому числі, призначення, перерахунок і виплати пенсій.

Водночас, положеннями пункту 1 статті 50 вищевказаного Закону, встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії проводяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких, відповідно до Закону, провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 вказаного Закону України визначено поняття страхувальника, яким є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

З огляду на викладене, суд констатує, що передумовами для стягнення надміру виплачених пенсій є: як зловживання збоку пенсіонера (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), так і подання страхувальником недостовірних даних.

Системний аналіз положень статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказує на те, що при вирішенні питання відповідальності суб'єкта у правовідносинах з відшкодування надмірно виплачених пенсій, з'ясуванню підлягають обставини, в наслідок яких виникли підстави для переплати і чиї дії, бездіяльність чи інші події (факти) стали приводом і підставою для такої необґрунтованої виплати пенсії.

В судовому засіданні зловживань з боку пенсіонера не встановлено. Відповідач на спростування своєї вини не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зловживання з боку гр. ОСОБА_1 з приводу складання, формування і видачі довідки про розмір заробітної плати, а отже й підстав для стягнення з пенсіонера суми переплат, що склалася у зв`язку із недостовірними даними, що зазначені у довідках про заробітну плату, у суду немає.

Внаслідок чого, такі кошти, на думку суду слід стягнути з відповідача, посадовими особами якого і допущені вказані неточності в довідці про розмір заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що вимоги позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Техмаш» (ідентифікаційний код 32364153, вул. Промислова, буд.5, м. Калуш, Івано-Франківська область) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі заборгованість в сумі 2392 (дві тисячі триста дев`яносто дві гривні) 04 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.