Про стягнення заборгованої індексації заробітної плати - Іллічівський районний суд м. Маріуполя - Матвєєва Ю. О.

264/16024/13-ц

2/264/6741/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О. , при секретарі Кадимовій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (далі ПАТ "ММК ім. Ілліча") про стягнення заборгованої індексації заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що перебував в трудових відносинах з відповідачем, який при виплаті заробітної плати не проводив передбачену діючим законодавством індексацію заробітної плати (далі - індексація), внаслідок чого порушені його права на оплату праці, які мають бути відновлені шляхом стягнення з відповідача суми індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати (далі - компенсація), середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Просив стягнути з ПАТ «ММК ім. Ілліча» суму індексації за період з 2003 року по 14 грудня 2010 року в розмірі 3500,00 грн., середній заробіток за час затримки виплати суми індексації по день постановлення рішення в розмірі 5000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його присутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його присутності, а також письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає. На виконання вимог суду відповідач провів розрахунок суми індексації заробітної плати без врахування регулярного підвищення розміру заробітної плати позивача, однак вважає, що такий розрахунок не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки згідно Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року діяв механізм проведення індексації заробітної плати, який дозволяв підвищення грошових доходів населення із застосуванням випереджуючого методу розрахунку індексації (з врахуванням прогнозного рівня інфляції). Заробітна плата позивача у 2003-2006 роках не підлягала обов'язковій індексації у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації в розмірі 101%, оскільки розмір заробітної плати позивача регулярно переглядався відповідачем в сторону збільшення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01 березня 2000 року по 30 листопада 2006 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча", що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. За цей період йому нараховувалась і виплачувалась заробітна плата, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» є винагородою у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 33 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції від 1 січня 2003 року), згідно з нормами ст. ст. 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначено, що положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Індекс споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників обчислюється відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок), з гідно з п. 1-1 якого таке обчислення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 6 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

За статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З наданого представником ПАТ «ММК ім. Ілліча» розрахунку індексації заробітної плати ОСОБА_1 з компенсацією за затримку її виплати, вбачається, що за період з березня 2003 року по липень 2006 року сума нарахованої, але невиплаченої індексації становить 527,04 грн., а сума компенсації - 543,56 грн. Починаючи з серпня 2006 року по день звільнення позивачеві нараховувалась індексація випереджаючим шляхом через підвищення заробітної плати, внаслідок чого за вказаний період відсутня заборгованість з індексації та компенсації.

Зазначений розрахунок позивачем не оспорюється і не спростовується, він перевірений судом і визнається таким, що відповідає вимогам Порядку, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Водночас, суд відхиляє доводи ПАТ «ММК ім. Ілліча» стосовно того, що в період з 01 березня 2003 року по 31 липня 2006 року позивачці підвищувалася заробітна плата випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції, з огляду на таке.

Частиною 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» набрала чинності 31 березня 2005 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».

При цьому зміни до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в частині можливості нараховувати заробітну плату випереджаючим шляхом, враховуючи прогнозований рівень інфляції, були внесені на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 17 травня 2006 року № 690 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», що набрала чинності 25 травня 2006 року, та за якою було «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» доповнено абзацами 4, 5, 6 та 7, якими визначено порядок підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції.

Таким чином, механізм реалізації положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було введено в дію лише з 25 травня 2006 року і заборгованість з індексації заробітної плати та компенсація позивачеві за період з березня 2003 року по липень 2006 року включно в розмірі 1070,60 грн. утворилась у ПАТ «ММК ім. Ілліча» до практичної реалізації положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на підставі «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», що підтверджується наданим відповідачем розрахунком.

Крім того, в наданому ПАТ «ММК ім. Ілліча» розрахунку, в графі «Фактично сплачена сума індексації» за період з березня 2003 року по липень 2006 року зазначені нульові розміри, що свідчить про існування заборгованості з індексації за вказаний період часу.

До того ж ПАТ «ММК ім. Ілліча», надаючи розрахунок про нарахування індексації за період з березня 2003 року по липень 2006 року, вказує про нарахування індексації та компенсації, проте не надає відомостей та доказів про їх фактичну виплату позивачу, тоді як у трудових спорах тягар доведення своєчасної та належної виплати всіх сум, які нараховані та належать до виплати працівнику, покладається на працедавця.

Вказане свідчить про наявність факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачеві індексації заробітної плати з компенсацією за затримку її виплати за цей період.

При цьому суд погоджується з доводами ПАТ «ММК імені Ілліча» щодо відсутності боргу з індексації та компенсації перед позивачем, починаючи з 1 серпня 2006 року по день звільнення, бо позивач всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не довів у цій частині заявлені ним позовні вимоги.

Суд дійшов висновку, що відповідач виплачував у відповідності до положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» позивачу випереджаючим шляхом заробітну плату з урахуванням прогнозного рівня інфляції, починаючи з 1 серпня 2006 року по день звільнення і це підтверджується наданими суду письмовими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторони виникає спір.

Позивачем не надано суду жодних доказів щодо суми заборгованості з індексації у розмірі 3500,00 грн., яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та утворилася за період з 2003 року по 14 грудня 2010 року.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що розмір заборгованості з індексації та компенсації в ПАТ «ММК імені Ілліча» перед позивачем утворився за період з березня 2003 року по липень 2006 року (включно) та складає 1070,60 грн. і саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

Оскільки розглядом справи було встановлено, що відповідач фактично не розрахувався з позивачем при його звільненні, то строки для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку в розрахунку для позивача не сплили, тому думка відповідача про наявність підстав для відмови у позові з цих підстав не ґрунтується на законі.

Визначаючи розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується наступним.

Верховний Суд України в п. 20 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз'яснив, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Такі ж правові позиції наведені в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39 цс11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс11.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку в розмірі 5000,00 грн. за час затримки виплати суми індексації по день постановлення рішення.

З наступного дня з дати звільнення, тобто з 01 грудня 2006 року по 30 жовтня 2014 року (по день постановлення рішення) кількість робочих днів склала 1985 днів

З довідки головної бухгалтерії відділу обліку заробітної плати № 3/2321 вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи становить 45,60 грн.

При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 01 грудня 2006 року по 30 жовтня 2014 року складає (1985 х 45,60 грн.) = 90516,00 грн.

Визначаючи розмір відшкодування за час затримки виплати належних позивачеві сум, суд ураховує спірну суму, на яку він мав право, частку, яку вона становить в заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи і, керуючись принципами справедливості, співмірності (постанова ВСУ від 16.01.2012 року) та розумності, вважає за можливе стягнути з відповідача 2500,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не виплати відповідачем позивачу частини заробітної плати, останньому була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 1500,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 150,00 грн.

Враховуючи, що згідно положень наведених нормативних актів індексація заробітної плати разом із компенсацією входять до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів, які не зазначені у наданому представниками відповідача розрахунку, то суд приходить до висновку, що при виплаті відповідачем позивачу відповідних сум належить утримати з вказаних сум передбачені законом податки і обов'язкові платежі.

Оскільки згідно з положеннями законодавства індексація заробітної плати та компенсація входять до структури заробітної плати, з якої має проводитись відрахування податків та обов'язкових платежів, що не зазначені у наданому відповідачем розрахунку, при виплаті відповідачем відповідних сум належить утримати з них передбачених законом податків і обов'язкових платежів.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір у розмірі мінімальних ставок в сумі 229,40 гривень за вимоги майнового характеру та 229,40 грн. за вимоги щодо стягнення моральної шкоди а всього 458,80 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 33 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 2, 4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 115 - 117, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення заборгованої індексації заробітної плати з компенсацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ "ММК ім. Ілліча" на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати з компенсацією заборгованості за період з березня 2003 року по липень 2006 року включно в сумі 1070,60 грн. з утриманням ПАТ "ММК ім. Ілліча" з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2500,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 150,00 грн.

Стягнути з ПАТ "ММК ім. Ілліча" на користь держави судовий збір у розмірі 458,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя потягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. О. Матвєєва