про стягнення суми і позовом Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» про зміну формулювання причин звільнення - Сімферопольский районний суд Автономної Республіки - Биховець М. О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/6140/12

21.12.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого судді Биховець М.О., при секретарі Гусєвій К.О., з участю представників відповідача Купрєєвої О.Д. і ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місці Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» про стягнення суми і позовом Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» про зміну формулювання причин звільнення,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ДП «Сімферопольський виноробний завод» про стягнення вихідної допомоги в розмірі 11.721,06 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку і моральну шкоду в розмірі 1.000,00 грн. Вимоги мотивовані тим, що наказом директора підприємства від 12.06.2012 року її звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушенням керівництвом підприємства трудового законодавства, за що передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше трьохмісячного середнього заробітку. У зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, невиплатою вихідної допомоги вона зазначала моральних страждань, оскільки втратила нормальні життєві зв'язки і була вимушена докладати додаткові зусилля, тому що її чоловік є інвалідом ІІ групи і має невелику пенсію, виникла заборгованість з виплати комунальних платежів.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

04.10.2012 року ДП «Сімферопольський виноробний завод» звернувся з позовом до ОСОБА_3 з вимогою зміни формулювання причин її звільнення - з ч.3 ст. 38 КЗпП України на частину першу цієї ж статті, тобто за власним бажанням. Вимоги мотивовані тим, що в заяві на звільнення ОСОБА_3 не зазначала, які конкретно порушення трудового законодавства допустив завод. Запис про звільнення в трудовій книжці не відповідає положенням ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки зазначена частина не передбачає порушення трудового законодавства керівником.

В судовому засіданні представники ДП «Сімферопольський виноробний завод» не визнали позов ОСОБА_3 і просили задовольнити позов підприємства.

Ухвалою суду від 25.10.2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 і ДП «Сімферопольський виноробний завод» об'єднанні в одне провадження.

Заслухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволення, а вимоги підприємства не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 27.07.1998 року ОСОБА_3 працювала провідним інженером по праці ДП «Сімферопольський виноробний завод». Наказом в.о. директора заводу від 12.06.2012 року №47 її звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку 94 календарних дня. Підстава - заява ОСОБА_3

Як видно з копії трудової книжки серії НОМЕР_1, у неї зроблений запис про те, що ОСОБА_3 звільнено за п.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушенням трудового законодавства керівником.

З відповіді директора ДП «Сімферопольський виноробний завод» від 06.11.2012 року №584 витікає, що на час звільнення перед ОСОБА_3 існувала заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 23.145,18 грн.

Згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

На думку суду, обставини справи і надані документи свідчать про те, що на час звільнення ОСОБА_3 існувала заборгованість з виплати їй заробітної плати, що є порушенням ст.115 КЗпП України.

Окрім того, наказ від 12.06.2012 року №47 ніким не скасований і не змінений, тому позивач ОСОБА_3 обґрунтовано вимагає стягнення вихідної допомоги, оскільки ст.44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до розрахунку, здійсненого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 195,35 грн., середньомісячна заробітна плата - 3.907,02 грн., а вихідна допомога за три місяця повинна бути у розмірі 11.721,06 грн.

Суд не вбачає порушень складання розрахунку.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, на дату постановлення рішення відшкодування за час затримки вихідної допомоги складає 20.707,10 грн. (195,35 грн. х 106 днів).

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

ОСОБА_3 має на утриманні чоловіка ОСОБА_4, який є інвалідом ІІ групи (свідоцтво серії НОМЕР_2), за час затримки розрахунку у неї склалася заборгованість по сплаті комунальних платежів, тому суд приходить до висновку про наявність моральних страждань і оцінює їх у 300,00 грн.

Доводи представника ДП «Сімферопольський виноробний завод» про неправильність записів у трудовій книжці ОСОБА_3 не обґрунтовані і не засновані на законі.

Судові витрати стягуються в порядку ст.88 ЦПК України.

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» (ід.к.№05414657) на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 11.721,06 грн. (одинадцять тисяч сімсот двадцять одна гривня, шість копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 20.707,10 грн. (двадцять тисяч сімсот сім гривень десять копійок), моральну шкоду в розмірі 300,00 грн. (триста гривень), а всього 32.728,16 грн. (тридцять дві тисячі сімсот двадцять вісім гривень шістнадцять копійок).

У задоволені позову Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» (ід.к.№05414657) до ОСОБА_3 про зміну формулювання причин звільнення - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» (ід.к.№05414657) до державного бюджету судовий збір в розмірі 430,88 грн. (чотириста тридцять гривень вісімдесят вісім копійок).

В судовому засіданні 08.11.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя