Про стягнення соціальних виплат - Київський апеляційний адміністративний суд - Парінов А.Б.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а- 10091/11 Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко О.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення соціальних виплат,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржила її в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено права позивача у спірних правовідносинах.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач має статус потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, є працівником відділу культури і туризму Ірпінської міської ради, та відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на доплату до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а також згідно зі ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Відповідач здійснював позивачу зазначені вище соціальні виплати відповідно до постанов КМ України у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст.ст. 37, 39, Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах порушені та підлягають поновленню та звертає увагу на наступне.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не можна обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Однак, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 ч. 1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Вирішуючи питання, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI.

На виконання вимог зазначеного Закону, 06 липня 2011 року Кабміном України прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Таким чином, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а починаючи з 23 липня 2011 року виплати, передбачені, зокрема, ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабміну «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 від 06.07.2011 року.

Частиною 1 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Зважаючи на те, що позивач звернулася до суду 01.06.2011 року та просила суду задовольнити позовні вимоги, починаючи з 01.09.2010 року, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги адміністративного позову за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року необхідно залишити без розгляду, оскільки позивачем не наведено причин пропуску такого строку, що можуть вважатися поважними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вимоги адміністративного позову поза межами шестимісячного строку на звернення до суду необхідно залишити без розгляду.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіологічного контролю мають право на доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат (абзац 2 частина перша статті 39).

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України №796-ХІІ громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На підставі статті 8 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2000 року № 1263 затверджено Положення про державний департамент - Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення (далі - Адміністрація), яка є урядовим органом державного управління, до компетенції якого віднесено, зокрема, вирішення питання фінансування всіх заходів на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення та видання наказів і розпоряджень у межах її компетенції, які є обов'язковими для виконання юридичними особами, розміщеними на підпорядкованій їй території або залученими для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, відповідно до статей 1, 2, 4, 21, 22 якого заробітна плата є гарантованою винагородою працівнику за роботу, яку роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти, виділені на ці цілі. У той же час передбачені ст. 39 Закону України №796-ХІІ доплати до структури заробітної плати не входять, а відповідно до Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення»від 10 лютого 2000 року № 1445-III (далі - Закон № 1445-III) фінансуються за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Фонд) та інших джерел, визначених законодавством.

Порядок використання коштів Фонду визначався постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 987 «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення», яка втратила чинність, у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2005 року № 931 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20 вересня 2005 року № 936.

Згідно з пунктом 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (далі - Постанова КМ України № 936) соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5 - 13 пункту 4 цього Порядку (зокрема доплата особам, які працюють у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів відповідно до статті 39 Закону та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.

Відповідно до пункту 4 Постанови КМ України № 936 нарахування й виплата доплат за роботу в зоні відчуження проводиться через управління праці та соціального захисту населення місцевих органів виконавчої влади.

Враховуючи те, що позивачем фактично оспорюється розмір цієї доплати, визначений розпорядженням Адміністрації, а не роботодавцем, і що ця доплата є соціальною гарантією, яка не входить у структуру заробітної плати, колегія суддів вважає, що саме на управління праці та соціального захисту населення покладено обов'язок по нарахуванню та виплаті зазначеної доплати.

Розглядаючи вимоги адміністративного позову щодо стягнення з відповідача соціальних виплат у визначеній сумі, колегія виходить з наступного.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Згідно з ст. ст. 198, 202 КАС України, Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_2 в частині вимог за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року залишити без розгляду.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо здійснення ОСОБА_2 соціальних виплат з порушенням вимог ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.12.2010 року по 22.07.2011 року.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 відсотків від мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік за період з 01.12.2010 року по 22.07.2011 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 як особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, доплати до заробітної плати, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, згідно зі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.12.2010 року по 22.07.2011 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України) та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.