Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
19.09.2014 року м. Київ
№ 33/796/1193/2014
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Суддя Апеляційного суду м. Києва Стрижко С.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого водієм-експедитором ТОВ «Едванс Ко, Лтд», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 19 червня 2014 року о 09 год. 07 хв. в м. Києві по вул. Ялтинська, 8 керував автомобілем «Форд» д.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження, у встановленому законом порядку, у лікаря нарколога та приладу Драгер відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушння, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Також, із ОСОБА_2 стягнуто в доход держави судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість)грн. 54 коп.
На зазначене рішення судді, ОСОБА_2 подав до Апеляційного суду м. Києва скаргу, в якій, не заперечуючи свою винуватість у вчиненому адмінправопорушенні, просить змінити накладене на нього адміністративне стягнення з позбавлення права керувати транспортними засобами на штраф у розмірі двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 3 400, 00 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає про неповне встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції, оскільки 19.06.2014 року він змушений був сісти за кермо автомобіля та відігнати його у безпечне місце, так як цьому передувало його викрадення, про що офіційно було повідомлено до міліції. А тому, вважає, що суд, не повідомивши його про час та місце розгляду справи, позбавив його можливості надати пояснення і суд, ухвалюючи рішення, застосував до нього стягнення, що не відповідає характеру вчиненому правопорушенню.
Також, до апеляційної скарги ОСОБА_2 долучені копії рапортів працівників міліції про те, що 19.06.2014 року ним було здійснено повідомлення про викрадення належного йому автомобіля марки «Форд», копію свідоцтва про підвищення кваліфікації ОСОБА_2, характеристику та довідку із місця роботи - ТОВ «Едванс Ко,Лтд» та копію свідоцтва про народження доньки - ОСОБА_3, з урахуванням яких просить врахувати те, що правопорушення допустив вперше, робота водієм є єдиним джерелом його заробітку, має на утриманні неповнолітню дитину.
Крім того, в апеляційній скарзі міститься клопотання, в якому апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, оскільки цей строк був пропущений ним з поважних причин, а саме у зв'язку з тим, що він не був присутній у судовому засіданні, а копію судового рішення ним отримано лише 14 серпня 2014 року.
Розглянувши заявлене клопотання суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 був пропущений строк на апеляційне оскарження з поважних причин, оскільки в матеріалах справи відсутні буді-які поштові розписки про отримання адресованих ОСОБА_2 повідомлень про виклик суду або копії оскаржуваної постанови, що позбавило його можливості вчасно, протягом передбаченого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження, подати апеляцію на постанову суду.
За таких підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого ОСОБА_2 клопотання та поновлює йому строк на апеляційне оскарження постанови.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу, визнавши свою винуватість, щиро розкаявся, просив врахувати відомості про його особу та змінити вид призначеного йому адмінстягнення - позбавлення права керування транспортними засобами на штраф, оскільки такий вид стягнення, з урахуванням його потреб та потреб його сім`ї, позбавить можливості працювати, а відтак джерела існування не тільки для нього, а й членів його сім'ї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає її такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок судді районного суду у постанові про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні п. 2.5 ПДР України за обставин, викладених у протоколі та постанові, є обґрунтованим, підтверджений доказами, зібраними по справі, у тому числі даними, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому ОСОБА_2 фактично визнав себе винуватим у скоєнні правопорушення, власноручно виклавши свої пояснення про те, що напередодні вживав пиво, відмовився їхати до лікаря-нарколога; рапортом працівника міліції та поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не оспорюються і апелянтом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші підстави для правильного вирішення справи.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Ці вимоги закону суд першої інстанції належним чином не виконав.
Як убачається із матеріалів справи та документів, долучених до скарги, ОСОБА_2 з 01.05.2006 року працює водієм-експедитором в ТОВ «Едванс Ко, Лтд» та ця спеціальність є єдиним джерелом його доходів та членів його сім'ї, за час роботи в ТОВ до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні малолітню доньку.
За таких обставин, перевіряючи доводи апеляції в частині безпідставного визначення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки суддя районного суду фактично не мотивував своє рішення щодо визначення такого виду адміністративного стягнення, у тому числі не врахував і обставини, за яких було скоєно правопорушення, а лише формально послався на вимоги закону, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість пом'якшення адміністративного стягнення та призначення його у виді накладення штрафу у розмірі, передбаченому санкцією статті, а саме двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак апеляція ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року - зміні в частині адміністративного стягнення.
З огляду на наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині адміністративного стягнення - накласти на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінстягнення у виді штрафу в доход держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3.400 грн.
В решті постанову Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року року - залишити без зміни.
Суддя Апеляційного
суду міста Києва СтрижкоС.І.
