Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Шевченка, професор для «Урядового кур’єра»
Мотивація натхнення у справі, якій присвячуєш своє життя, неодмінно потрібна кожному. Бо саме з цим пов’язані наші успіхи чи невдачі. Тож такі мотивації можуть або згасати, і тоді людина шукає іншої долі, або ж, навпаки, зміцнюватися — тоді отримуєш справжню творчу радість від того, чим займаєшся.
У моєму творчому житті була одна пам’ятна історія. Вона хоч і не стала переломною, та змусила по-іншому поглянути на деякі речі, надати чомусь додаткової ваги. Йдеться про мої професійні співочі початки, коли активно співпрацював із нашими провідними українськими композиторами-піснярами і в концертах, і на радіо. Платон Майборода, Олександр Білаш, Борис Буєвський, Анатолій Кос-Анатольський, Ігор Шамо, Костянтин М’ясков — скільки чудових пісень вони подарували Україні і світу! До речі, вважаю 70—80-ті роки минулого століття найпродуктивнішими в розвитку української пісні та її виконавства: О. Таранець, Д. Гнатюк, Є. Мірошниченко, Л. Остапенко, Ю. Гуляєв, М. Кондратюк та інші.
Історія, про яку йдеться, не проста і не весела, а навіть трагічна. Якось отримую листа від молодої вчительки, мені не знайомої: «Ви врятували мені життя». Перша моя реакція: це якась помилка або непорозуміння. Бо мені не доводилося когось рятувати. Читаю листа далі і дізнаюся зовсім несподіване.
Молода вчителька втратила спершу маму, а потім чоловіка, з яким щойно одружилася і якого сильно кохала. Такий подвійний удар долі вразив молоду жінку настільки, що вона в стані емоційного зриву вирішила накласти на себе руки. Але останньої миті, коли готова була зробити фатальний крок, раптом почула по радіо пісню:
Нагадай мені, смереко, Сонце в небі синім І над обрієм далеким Стріли журавлині. Нагадай мені діброви І лункі глибокі звори в горах, Нагадай мені дівчину, Що прийшла на полонину навесні…
Прозвучала тоді пісня композитора К. М’яскова на вірші В. Безкоровайного «Полонина».
Карпатські полонини на вершинах гір під небом, коли вони в цвіту — диво дивне. Неодноразово пив я їхню красу та високу замріяність, коли ще геологом ходив по Карпатах… Гарна була пісня. Мабуть, виконував її з ностальгією, бо було що згадати.
Разом з авторами пісні написали молодій учительці листа, зворушені її непростим випробуванням. А ще — дуже повірили в силу пісні, силу, що здатна повертати людину до життя, а не лише розраджувати чи розважати.
