УХВАЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

м. Київ 20 лютого 2013 року № 6-у/2013

Справа № 2-6/2013

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича — головуючого, доповідача, Бауліна Юрія Васильовича‚ Бринцева Василя Дмитровича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Винокурова Сергія Маркіяновича, Гультая Михайла Мирославовича, Запорожця Михайла Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Овчаренка В’ячеслава Андрійовича, Стецюка Петра Богдановича, Шаптали Наталі Костянтинівни, Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Адамчука В. М. щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 100 Цивільного кодексу України( 435-15 ) (далі — Кодекс) у взаємозв’язку з пунктом 1 частини першої статті 268 Кодексу ( 435-15 ).

Заслухавши суддю-доповідача Головіна А. С. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Громадянин Адамчук В. М. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини першої статті 100 Кодексу( 435-15 ), згідно з якою право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі, у взаємозв’язку з пунктом 1 частини першої статті 268 Кодексу( 435-15 ), за яким позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом, в аспекті питання: чи є право участі в управлінні справами товариства тотожним праву участі у товаристві, яке є особистим немайновим правом і до захисту якого не застосовуються строки позовної давності.

Обґрунтовуючи необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень Кодексу( 435-15 ), суб’єкт права на конституційне звернення посилається на різну судову практику при вирішенні аналогічних справ. На його думку, за однакових обставин суди приймають протилежні рішення: в одних випадках вони визнають неправомірним застосування строку позовної давності для захисту права участі у товаристві, а в інших — захист цього права обмежують строком позовної давності, мотивуючи тим, що право участі у товаристві не є тотожним праву участі в управлінні справами товариства.

2. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв’язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 10 січня 2013 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України( 422/96-ВР ) „Про Конституційний Суд України", виходить з такого.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції України( 254к/96-ВР ) до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до Закону України „Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) у конституційному зверненні має зазначатися обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) або законів України (пункт 4 частини другої статті 42( 422/96-ВР )); підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94( 422/96-ВР )).

Аналіз конституційного звернення та доданих до нього матеріалів дає підстави для висновку, що питання участі у господарському товаристві врегульовані різними правовими актами, зокрема Кодексом( 435-15 ) (стаття 100), Господарським кодексом України( 436-15 ) (статті 88, 167) та Законом України „Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (стаття 10). Однак Адамчук В. М., заявивши клопотання про тлумачення тотожності понять „право участі в управлінні справами товариства" та „право участі у товаристві", посилається лише на статтю 100 Кодексу. З огляду на це унеможливлюється роз’яснення зазначених понять в аспекті питання, порушеного у конституційному зверненні, що вказує на невизначеність предмета тлумачення.

За правовою позицією Конституційного Суду України невизначеність предмета тлумачення унеможливлює здійснення офіційної інтерпретації положень Конституції України( 254к/96-ВР ) та законів України (Ухвала від 3 листопада 2011 року № 55-у/2011( v055u710-11 )).

Отже, конституційне звернення не відповідає вимогам статей 42( 422/96-ВР ), 94 Закону України( 422/96-ВР ) „Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України( 422/96-ВР ) „Про Конституційний Суд України" — невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України( 254к/96-ВР ), цим Законом.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 153 Конституції України( 254к/96-ВР ), статтями 42 ( 422/96-ВР ), 45( 422/96-ВР ), 50( 422/96-ВР ), 94 Закону України( 422/96-ВР ) „Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Адамчука Володимира Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 100 Цивільного кодексу України( 435-15 ) у взаємозв’язку з пунктом 1 частини першої статті 268 цього кодексу згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України( 422/96-ВР ) „Про Конституційний Суд України" — невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

{Текст взято з сайту Конституційного Суду України}