Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Він названий на честь відомої кримської майстрині, Героя України Віри Роїк
Звуки духового оркестру, промови представників кримської влади та духовенства, присутність великої кількості шанувальників творчості знаменитої вишивальниці — все вказувало на важливість події в культурному житті кримської столиці.
Музей української вишивки тематично поділений на три виставкові майданчики. В одній кімнаті розмістилися роботи учениць Віри Сергіївни. Другий зал має назву «Історія української ви?шивки», де експонуються предмети українського народного текстилю і вишивки двох останніх століть. Але найбільшу цікавість присутніх викликала меморіальна кімната, де можна, власне, побачити роботи знаменитої майстрині. Тут представлені її найулюбленіші вироби — панно «Свято врожаю» та «Світанок». Крім того, за документами, нагородами, фотознімками можна простежити не лише її творчий шлях, а й ознайомитися з біографією та громадською діяльністю. В цьому залі частково відтворили і кімнату Віри Сергіївни.
Як розповів син майстрині Вадим Роїк, створювати власну колекцію майстриня розпочала в 70-х роках минулого століття. У своїй книзі спогадів вона писала: «Я зрозуміла, що найбільш цікаві та суттєві для мене роботи потрібно залишати». Адже вона багато дарувала, багато купували музеї.
«Основна мета збирання колекції та численних виставок — залучити людей до української вишивки, — згадує слова своєї мами Вадим Роїк. — Найбільше вона її пропагувала у східних регіонах України».
Саме тому родина Роїків має надію, що цей музей стане центром народної творчості, де збиратимуться не лише вишивальниці, а й інші майстри. Тут проводитимуть заняття зі студентами — істориками, дизайнерами, етнографами, майстер-класи з навчання вишивці. «Мама мріяла про такий музей останні 20 років свого життя», — сказав пан Вадим.
Єдине, що його бентежить, — невеличка площа кімнат, де неможливо показати спадок вишивальниці. «Багато робіт я зберігаю вдома. Шкода, що їх не можуть побачити люди», — із сумом розповідає син майстрині.
