Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Чи цибуля, яку нині називають ялтинською, насправді є такою?
Ще недавно на кримських трасах у напрямку Ялти торговці навперебій пропонували придбати в’язочку червоно-фіолетової ялтинської цибулі. Багато українців купували цей овоч на зиму. Та не кожен гість півострова здогадувався, що пригощаючись цим південним подарунком, замість доброго смаку отримає гіркоту розчарування. Адже на вигляд він нібито ялтинський, а ось на смак як звичайна гірка цибуля. Виникає запитання: куди подівся соковитий солодкий «кримський сувенір»? Що ми їмо замість нього?
А чи дійсно це справжня ялтинська цибуля? Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Особливий в усьому
Уже кілька десятиліть ялтинську цибулю традиційно вирощують у селищах від Верхньої Кутузівки до Фороса, а також у гірській частині Бахчисарайського району. Лише тут, якщо постаратися, можна знайти і посмакувати справжньою солодкою цибулею. Фермер із с. Холмівка Бахчисарайського району Михайло Горьковенко, який 15 років поспіль займається ялтинською цибулею, розповів, що цей продукт виростити в іншому місці просто неможливо. Бо ця рослина примхлива і потребує певного грунту й відповідних кліматичних умов. Цибулю треба висаджувати лише в щільний кам’янистий грунт. Особливий і процес посадки розсади, під час якої цибулині присипають землею лише одне коріння. Через щільність грунту й неглибоку висадку рослина постійно залишається на поверхні, що впливає на формування плесковатої форми. А завдяки сонячному промінню, під впливом якого перебуває не захищена землею цибулина, в ній виробляються специфічні цінні кислоти, яких немає в інших сортах. Цікаво і те, що кам’янистий грунт, який надзвичайно бідний на мікроелементи, впливає на формування солодкого смаку.
Ще якихось років 10—20 тому його вирощували цілими селами, і це теж можна назвати особливістю.
— Моя тітка, коли приїхала жити до Берегового (неподалік Фороса), висадила на своєму клаптику землі білу цибулю. До неї в гості відразу завітали сусіди, повиривали білу і висадили ялтинську. Після чого попросили, щоб вона садила тільки цей сорт, — пригадує Михайло.
І це не просто так, адже рослина надзвичайно вразлива до опилювання. Тож і доводилося місцевим жителям дуже ретельно стежити за тим, що вирощують на сусідському городі. Раніше чистотою сорту ялтинської цибулі переймалися спеціалісти Сімферопольської овоче-баштанної станції, яка зараз фактично не працює. Тому чистосортністю наразі опікуватися немає кому.
Справжній раритет
Але час минає, прогрес наступає і його вплив не завжди позитивний. Останні п’ять років ялтинську цибулю успішно вирощують у кримських степах і на піщаних землях Херсонщини. Однак ще радянські вчені довели, що така цибуля не має жодних перспектив у цьому регіоні. Адже вирощена не на тому грунті і не в тих кліматичних умовах, вона повністю втрачає свої якості. Тому маємо зовнішньо схожі гібриди. На думку пана Михайла, саме цей конкурент, який не замислюється над особливістю цього продукту, а женеться лише за грошима, і став однією з причин знищення ялтинської цибулі.
Далі більше. Дійшло навіть до того, що цей гібрид, закуплений на оптових ринках, продають у південнобережних селах. До речі, торгують цим товаром не лише заїжджі, а й місцеві жителі, які вдало видають його за ялтинський. Куди ж подівся місцевий виробник? Невже вони втратили вміння вирощувати особливу цибулю? Спеціалісти і знання нікуди не зникли, просто займатися цим стало економічно невигідно. Город і важка ручна праця не вженуться за промисловими масштабами. Тому і закупівельна вартість цього продукту суттєво впала. Раніше оптом кілограм ялтинської цибулі коштував 5—7 гривень, а нині — 3 гривні. Хоча в роздріб ціна не змінюється вже років 10 і залишається на рівні 1—2 доларів за кілограм. Великим виробникам, які засівають цибулю гектарами за допомогою сіялок, це вигідно. А ось тим, хто вирощує цибулю на маленьких клаптиках городу з мінімальним використанням хімії, бо застосовує біологічні методи боротьби зі шкідниками, вигоди ніякої немає. «Можна сказати, що нині залишилися тільки окремі фанати, які займаються цією справою», — констатував фермер з Холмівки.
Крім того, коли місцеві жителі зрозуміли, що у туристів попитом користується червоно-фіолетовий гібрид через свою яскравість, почали схрещувати ялтинську цибулю з голландськими сортами, щоб отримати темніше забарвлення. На переконання Михайла Горьковенка, нині ялтинська цибуля потребує відновлення генофонду, а це процес не одного року. Але якщо цього не робити, то з часом її просто втратять.
