Про визнання звільнення незаконним - Апеляційний суд Дніпропетровської області - Єлізаренко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8846/13 Справа № 415/10523/12 Головуючий у 1 й інстанції - Нельге Д.В. Доповідач - Єлізаренко І.А.Категорія 52

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Чубукова О.П., Черненкової Л.А.,

при секретарі - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки належних виплат при звільненні, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки належних виплат при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, позивач посилалася на те, що з 2006 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем. 19 липня 2012 року її було звільнено відповідачем за прогули 26 червня 2012 року та 27 червня 2012 року, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вказане звільнення вважає незаконним, враховуючи те, що в ці дні вона дійсно була відсутня на робочому місці, але з поважних причин, а саме, у зв»язку з хворобою про що надала довідки, тому просила визнати незаконним її звільнення з роботи та скасувати наказ про звільнення № 799 від 19 липня 2012 року, поновити її на посаді нагрівальника металу 2-го розряду в ремонтно-механічному цеху ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 446 грн. та середній заробіток за весь час затримки належних працівникові виплат при звільненні у розмірі 11900 грн. та моральну шкоду в розмірі 45000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на необґрунтованість та незаконність.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з 13 березня 2006 року по 19 липня 2012 року і працювала нагрівальником (зварювальником) металу 2 розряду ремонтно-механічного цеху (а.с.6, 7, 40).

З акту про відсутність на робочому місці від 26 червня 2012 року вбачається, що ОСОБА_2 26 червня 2012 року з 06.30 год. до 15.00 год. була відсутня на робочому місці і до роботи не приступила (а.с.46).

З акту про відсутність на робочому місці від 27 червня 2012 року вбачається, що ОСОБА_2 27 червня 2012 року з 06.30 год. до 15.00 год. була відсутня на робочому місці і до роботи не приступила (а.с.54).

Наказом №779 від 19 липня 2012 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за прогули без поважних причин 26 та 27 червня 2012 року за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.40).

Копію наказу позивачу було вручено 20 липня 2012 року (а.с.40).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 не перебуває на профсоюзному обліку у ВАТ «ДМКД» з 26 червня 2012 року. Не являється членом виборчого органу (а.с. 65, 66).

Позивач, звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами зазначила, що 26 червня 2012 року та 27 червня 2012 року вона була відсутня на роботі у зв»язку з тим, що в ці дні була на прийомі у лікарні.

02 липня 2012 року позивачем було надано пояснення щодо її відсутності на робочому місці у вказані дні (а.с.57, 58).

З матеріалів справи вбачається, згідно листа медикосанітарної частини ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» від 03 липня 2012 року позивач 26 червня 2012 року знаходилася на прийомі у лікаря отоларинголога з 12.00. год. до 15.00. год. На час огляду була працездатна (а.с.60, 61).

Згідно листа ТОВ «Поліклініка сімейної медицини-2» м.Дніпродзержинськ від 10 липня 2012 року позивач відвідувала лікаря отоларинголога з метою консультації з 12.15 год. до 13.00 год. За результатами обстеження їй було видано направлення на госпіталізацію до лор-відділення 7-ої міської лікарні (а.с.63).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач була госпіталізована до лікарні, а також відсутні докази щодо видачі позивачу листка непрацездатності у вказані дні.

За таких обставини, враховуючи вищевикладене суд правильно дійшов висновку, що позивач 26 червня 2012 року та 27 червня 2012 року без поважних причин була відсутня на робочому місці та, у відповідності до п.4 ст.40 КЗпП України, відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що суду не було надано докази на підтвердження вказаних позовних вимог, однак, повністю з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, і ухвалення нового рішення в цій частині.

У відповідності до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи позивача було звільнено з роботи 19 липня 2012 року, копію наказу про звільнення позивачу було вручено 20 липня 2012 року, а належні їй при розрахунку кошти в сумі 446 грн. 07 коп. були перераховані підприємством на зарплатну банківську картку позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» лише 18 лютого 2013 року , що підтверджується повідомленням банка (а.с.138).

Згідно довідки підприємства середньоденна заробітна плата позивача становить 72 грн. 40 коп. (а.с.39).

В судовому засіданні в апеляційній інстанції було встановлено, що позивач працювала на підприємстві з п»ятиденним робочим тижнем, робочий день з 06.30 год. до 15.00 год. Субота, неділя та святкові дні - вихідні дні.

З урахуванням зазначеного та зважаючи на те, що належні позивачу, яка була звільнена з роботи 19 липня 2012 року, при розрахунку кошти в сумі 446 грн. 07 коп. були перераховані підприємством на її зарплатну банківську картку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 18 лютого 2013 року, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто 10 715 грн. 20 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Стосовно позовних вимог позивача щодо відшкодування їй спричиненої відповідачем моральної шкоди в розмірі 45 000 грн., слід зазначити, що згідно ч.1 ст.237-1 КпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, і з урахуванням розумності та співмірності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки належних виплат при звільненні, відшкодування моральної шкоди скасувати частково в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» про стягнення середнього заробітку за час затримки належних виплат при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 10 715 грн. 20 коп. та 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді