Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Справа № 22ц/0590/11647/2012 Головуючий у 1 інстанції Гладка І.А.
Категорія 26 Доповідач Біляєва О.М.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Осипчук О.В.,
суддів Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,
при секретарі Таранові М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, за апеляційними скаргами сторін на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 серпня 2012 року,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 14 серпня 2012 року позов задоволено частково: з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 13125 грн.
Не погоджуючись з рішенням, сторони звернулись до апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами.
Позивач в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду в частині визначення розміру компенсації у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що суд дав невірну оцінку глибині його моральних страждань; не врахував, що при первинному огляді у МСЕК йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 80%.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька зазначило, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, позивачем не надані докази на підтвердження цього факту. Суд не прийняв до уваги, що відповідач фінансує потребу потерпілого у додаткових видах допомоги. Крім того, з 01 січня 2008 року припинено відшкодування Фондом соціального страхування моральної шкоди застрахованим, кошти на здійснення таких витрат в бюджет Фонду не включені.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_3 та начальник відділення ОСОБА_4 підтримали подані ними апеляційні скарги, заперечуючи проти скарги іншої сторони.
Апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги, рішення залишає без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги позивача та задовольняючи їх частково, виходив з того, що ОСОБА_1 працював в ОП "Шахта ім. О.Ф.Засядька". 19 серпня 2001 року внаслідок вибуху газу метану позивач отримав виробничу травму, що призвело до втрати професійної працездатності, ступінь якої вперше встановлений 18 грудня 2001 року МСЕК 80% з наступними переоглядами. Останнім висновком МСЕК від 20 жовтня 2011 року встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з даним нещасним випадком 30% безстроково. Ушкодження здоров'я спричиняє позивачеві моральні страждання.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.
Відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції на час виникнення права на відшкодування шкоди) саме на Фонд соціального страхування покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, що заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди.
Право на отримання потерпілим страхових виплат внаслідок ушкодження здоров'я настає з дня встановлення йому МСЕК втрати професійної працездатності.
Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що право у потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у зв'язку з нещасним випадком на виробництві від 19 серпня 2001 року, виникло 18 грудня 2001 року, тобто з дня встановлення йому МСЕК втрати професійної працездатності вперше.
Визначений судом розмір моральної шкоди 13125 гр. передбачений матеріальним законом, який діяв на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди, та відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача. Суд врахував характер та тривалість моральних страждань позивача в зв'язку з виробничою травмою; істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого; можливість відновлення здоров'я, про що свідчать висновки переогляду. Так, останнім висновком МСЕК позивачеві встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30%.
Отже, суд, визначаючи розмір компенсації, врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань.
Доводи скарги позивача, що визначений судом розмір компенсації не є справедливим і достатнім, не спростовують висновки суду.
Доводи скарги відповідача, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Є безпідставними доводи скарги Фонду про необґрунтованість вимог до відповідача з тих підстав, що відповідні норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей припинено.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а тому зазначені норми не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди до їх прийняття. Право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, виникло у потерпілого у грудні 2001 року. Тобто у період, коли законодавцем було покладено відповідальність по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди саме на Фонд.
Інші доводи апеляційних скарг також не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо зміни або скасування оскарженого рішення.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційних скарг і залишення рішення без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді
