Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Справа № 2601/22356/12
Провадження № 2-к/752/4/13
УХВАЛА
Іменем України
30.04.2013 року Голосіївський суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Малоїд Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Рьорен-унд Пумпенверк Бауер Гмбх про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії від 01 вересня 2011 року у справі за позовом Рьорен-унд Пумпенверк Бауер Гмбх до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про стягнення суми,-
встановив :
20 листопада 2012 року Рьорен-унд Пумпенверк Бауер Гмбх звернулося до суду із вказаним клопотанням, яким просить надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії від 01 вересня 2011 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» 715 685,64 євро, мотивуючи заявлені вимоги тим, що боржник рішення суду не виконує і не сплатив присудженої суми.
28 березня 2013 року заявник подав до суду клопотання про зміну прохальної частини клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії від 01 вересня 2011 року за яким просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» суми в розмірі 615 685,64 євро.
В судовому засіданні представники стягувача вимоги клопотання підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі за вищевикладеними обставинами .
Представник боржника в судовому засіданні заперечила проти задоволення вказаного клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії від 01 вересня 2011 року заперечує, зазначивши що арбітражна процедура не відповідала угоді між сторонами, що порушує публічний порядок, боржник не був належним чином повідомлений, а тому судом не може бути наданий дозвіл на примусове його виконання в Україні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та додані до матеріалів справи документи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії від 01 вересня 2011 року з огляду на таке:
21 травня 2010 року до Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії звернулося Рьорен-унд Пумпенверк Бауер Гмбх з позовом про стягнення із Закритого акціонерного товариства «Компанія «Райз» неоплачених сум по укладеним Контрактам R-B 11 від 21.02.2007 року та R-B 11-08 від 28.01.2008 року за отриманий товар.
01 вересня 2011 року рішенням Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії стягнено з Закритого акціонерного товариства «Компанія «Райз» на користь Рьорен-унд Пумпенверк Бауер Гмбх 1 300 220,10 євро.
Визнання та примусове виконання рішення іноземного суду це поширення законної сили такого рішення на територію України й застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому нормами цивільно-процесуального кодексу , які згідно із засадами цивільного судочинства забезпечили б права стягувача та боржника, об'єктивне, правильне і своєчасне вирішення питання, зокрема, про застосування норм ЦПК України про засади змагальності права й обов'язки осіб, які беруть участь у справі, судовий розгляд (з урахуванням особливостей вимог і без судових дебатів) та інших відповідних норм.
Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею ІІІ Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, прийнятої 10 червня 1958 року в м. Нью-Йорку, ратифікованої Україною 10 жовтня 1960 року, яка вступила в силу для України 8 січня 1961 року (далі - Нью-Йоркська конвенція), передбачено, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення обов'язковими та приводить їх до виконання відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитується визнання та приведення до виконання цих рішень, на умовах, викладених у цій Конвенції.
Разом із тим, Нью-Йоркська конвенція, презюмуючи обов’язковість арбітражного рішення, передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
Цей перелік міститься у ст. V Нью-Йоркської конвенції, а також вони перелічені у ч. 2 ст. 396 ЦПК України .
Статтею 2 Нью-Иоркської Конвенції визначено, що кожна договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з якимось конкретним договором чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами як таку, що міститься в обміні листами або телеграмами (п. 2 ст. 2 цієї Конвенції).
Відповідно до ст. 5 Нью-Йоркської Конвенції, у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено лише на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, який розглядає клопотання про визнання і виконання, доказ того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 2 Конвенції, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або
b) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
с) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути і виконана; або
d) склад арбітражного суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами, або за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
e) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято.
П. 14.2 Контрактів сторонами погоджено, що якщо сторони не можуть дійти згоди, усі спори та розбіжності мають остаточно вирішуватися в Арбітражному суді за місцезнаходженням Позивача, а саме, для Покупця - у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, для Продавця - . Арбітражне провадження ведеться англійською мовою.
Частиною першою статті VII Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, підписаної в м. Женеві 21 квітня 1961 року, передбачено, що сторони можуть на власний розсуд встановлювати за спільною згодою право, яке підлягає застосуванню арбітрами під час вирішення спору по суті, якщо немає вказівок сторін про право, яке підлягає застосуванню, арбітри будуть застосовувати закон, встановлений згідно з колізійною нормою, яку арбітри визнають в цьому випадку такою, що підлягає застосуванню. В обох випадках арбітри будуть керуватися положеннями контракту та торговими звичаями.
На виконання вищевказаної правової норми сторони у п. 11.1. Контракту встановили, що за умови невиконання чи неналежного виконання Контрактів сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.
Як вбачається з рішення Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії під час розгляду справи арбітром застосоване право, яке не відповідає умовам арбітражного застереження, погодженого сторонами у п. 11.1 Контрактах.
Так, відповідно до п. «b» ч. 2 ст. V Конвенції зазначено, що у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено, зокрема, якщо компетентна влада держави, в якій вони запитуються, визнає, що визнання та виконання цього рішення суперечить публічному порядку цієї країни та є порушенням конституційного принципу верховенства права в Україні.
У п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» роз'яснено, що під публічним порядком у цьому та інших випадках, коли незаподіяння йому шкоди обумовлює можливість визнання й виконання рішення, належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
Таким чином, суд вважає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку, оскільки Контрактами чітко встановлено право, яке підлягає застосуванню.
З арбітражного рішення (п. 18-26) вбачається, що ПАТ «Компанія «Райз» не приймало участі в арбітражному розгляді. Так, в п. 17 встановлено, що 3 червня 2011 року представник Відповідача повідомив одноособового арбітра та Позивача про те, що він більше не представляє інтереси Відповідача. Даний факт не спростований та не заперечений сторонами. А тому, твердження заявника про те, що в ході провадження обидві сторони подавали свої письмові пояснення, клопотання та заперечення, докази тощо судом не беруться до уваги.
Суд відхиляє доводи заявника, що рішення іноземного суду вже частково виконувалось боржником, оскільки заявником недоведений даний факт.
Керуючись ст.ст. 2, 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень ,статтею VII Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, ст.ст.390-396 ЦПК України , суд ,-
ухвалив :
У задоволенні клопотання Рьорен-унд Пумпенверк Бауер Гмбх про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії від 01 вересня 2011 року у справі за позовом Рьорен-унд Пумпенверк Бауер Гмбх до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про стягнення суми відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня її оголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя:
